четвер, 15 березня 2012 р.

Одного разу Жижек...став французом

Елвіс теорії культури, більший за Гегеля гегельянець і за Лакана - лаканіанець, а відповідно за Маркса - марксист, віртуозний дотепник і трансгуманістичний збоченець, всенародний улюбленець Славой Жижек свого часу встигнув зазнати чимало метаморфоз. Спершу він потоваришував із вагінальним кіборгом Леді Гагою, та так, що подробиці їх плідної культурної співпраці взялися смакувати охочі до ласощів медіа. От-от у мережі мали з'явитись відповідні фото, де говіркий бородань із похмурим поглядом вмикає нашпиговану гаджетами і трансплантантами русалоньку-Гагу в розетку, як сам Жижек був вимушений спростовувати ці чутки у звичній для нього діалектичній манері, люб'язно залишаючи відтак простір для  пофантазувати. "Моя помилка полягала у тому, що я не став категорично заперечувати цей зв'язок у пресі. Мені слід було сказати "без коментарів", залишаючи прогалину для непристойного - можливості того, що я її коханець" - відказує він британському часопису "Гардіан". 


Потім деякі сутінкові і вкрай непевні інтелектуали-смутьяни, що проростають у мережі отруйними фосфоресцентними грибницями,  почали ворушити у спецгрупах на фейсбуку Жижекове темне минуле, виявивши, що у молодості він успішно виступав на підтанцьовках і підспівках у складі чехословацької підривної контркультурної групи Banjo Band. 
Допитливці можуть перевірити цю версію, переглянувши відео: 
У народі, чутливому до масових психозів, почали навіть з'являтись паростки творчості як спроба осмислити цей зловісний простір візуальної травми і компенсувати брутальне хронозрушення:
Когда был Жижек маленький,
Но крепкий старикан,
Он пел про Йожин с Бажена
И танцевал канкан.


Аж ось нещодавно, стежачи за оновленнями нашої медіа-ікони і Елвіса візуальної провокації Ніколя Кур-Баррака (який, як уже неодноразово було застережено, має таке саме ім'я та прізвище, як і один з наших редакторів, і наші читачі неодноразово мали нагоду переконатися, що вони з різних станиць), ми дізналися, що газета "Газета" позиціонує Жижека як "французького філософа", що "розкритикував діяльність президента Могилянки".


Редакція часопису "WAX" не забарилася з реакцією і попросила філософа, як усім відомо, словенського за походженням, який, з його ж слів, мав би зараз десь скромно професорувати в університеті Любляни, прокоментувати це прикре (але разом з тим де в чому і показове, або навіть влучне) невціляння, отримавши цього разу дуже певну і однозначну відповідь без жодної діалектики: